Образец заявления об обжаловании бездействия исполнителя (от Елена_kolibric81)
Posted Апрель 15, 2009 - 01:37 by leranata
Образец заявления об обжаловании бездействия исполнителя
Начальнику отдела государственной исполнительной
службы Калининского районного управления юстиции г. Донецка
83052, г. Донецк, ул. Пархоменко, 31, тел. 8 (0622) 97-94-02
Взыскателя по исполнительному производству № 2-268/2008
Медовой Кристины Олеговны, 83000, г. Донецк, ул. Ленина, 23
ЖАЛОБА
на бездействия государственного исполнителя
17 сентября 2007 года Калининским районным судом г. Донецка было вынесено решение по иску Медовой Кристины Олеговны к Сергееву Льву Николаевичу о возмещении вреда, причиненного вследствие ДТП (дело № 23-56/2007). Присуждено Сергееву Льву Николаевичу выплатить мне, Медовой Кристине Олеговне, 2678,00 грн материального вреда и 5000,00 грн компенсации за причиненный моральный вред. Постановлением Апелляционного суда Донецкой области от 25 ноября 2007 года данное решение оставлено без изменений.
8 декабря 2007 года я получила в суде исполнительный лист и в тот же день подала его вместе с заявлением от открытии исполнительного производства в отдел государственной исполнительной службы Калининского районного управления юстиции г. Донецка.
Так как никаких документов о том, принято ли мое заявление, какие исполнительные действия совершаются и т. д. я не получала, через 2 месяца, 18 февраля 2008 года я пошла в государственную исполнительную службу узнать о судьбе моего заявления.
В канцелярии мне сообщили, что мое дело расписано государственному исполнителю Сивченко Игорю Дмитриевичу. Я пошла к нему на прием, и он сообщил мне, что только 15 января принял постановление об открытии исполнительного производства, поэтому никаких действий совершить еще не успел. На мои возражения о том, что исполнительный документ поступил к нему 2 месяца назад, он в грубой форме ответил, что по закону у него есть полгода на совершение всех действий и, кроме того, имеются более важные дела, поэтому мое может и подождать.
Считаю, что государственный исполнитель Сивченко Игорь Дмитриевич, бездействуя, нарушает мои права.
Согласно ст. 24 Закона Украины Об исполнительном производстве государственный исполнитель в 3-х дневный срок со дня поступления к нему исполнительного документа обязан вынести постановление об открытии исполнительного производства.
Таким образом, государственный исполнитель Сивченко И. Д. во-первых, нарушил срок принятия исполнительного документа к производству, а во-вторых, нарушил требования закона об уведомлении взыскателя об открытии исполнительного производства, чем грубо нарушил мои права.
Более того, так как государственный исполнитель не отправил должнику копию постановления об открытии исполнительного производства, должник не был извещен о предоставленных ему сроков добровольного исполнения решения, вследствие чего парализуется возможность совершения дальнейших исполнительных действий.
Считаю, что государственный исполнитель Сивченко И. Д. безосновательно противозаконно затягивает процесс исполнительного производства, чем грубо нарушает мои права по решению суда.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 8 Закона Украины Об исполнительном производстве,
ПРОШУ
1.Обязать государственного исполнителя Сивченко Игоря Дмитриевича провести исполнительные действия по делу № 2-268/ 2008 в порядке и в сроки, предусмотренные Законом Украины Об исполнительном производстве, а именно - немедленно отправить должнику и взыскателю копии постановления об открытии исполнительного производства, в случае неисполнения должником решения суда в добровольном порядку - немедленно приступить к принудительному взысканию денежных сумм.
21 февраля 2008 г. Медовая К. О
Образец жалобы на постановление о возбуждении уголовного дела
Київський районний суд
на постанову про порушення кримінальної справи № 22222222222
З постанови про призначення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Атлант» працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 07.10.2010 р. мені стало відомо, що за фактом навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, та внесенню посадовими особами ТОВ «Атлант» завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, 02.10.2010 р. порушена кримінальна справа за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.212 та ч.2 ст.366 Кримінального Кодексу України.
Вважаю, що кримінальну справу №22222222222 порушено за відсутності передбачених законом приводів та підстав, у зв’язку з чим постанова про порушення кримінальної справи підлягає скасуванню.
Згідно положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно до положень ст. 212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.
ДПІ в м. Сімферополі вважає, що недоотримання державним бюджетом України податків загальною грошовою сумою 900 тисяч грн. виникло внаслідок непогашення ТОВ «Атлант» податкових зобов’язань перед державою.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р. (ділі-Закон) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно п.п. 5.2.2. Закону, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Така скарга може бути подана протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Подана заява зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п.п. 5.2.3. Закону).
Не погодившись з податковим-рішенням повідомленням ДПІ в м. Сімферополі від 15.09.2010 р. № 0022222200 ТОВ «Атлант» звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим, за підсумком чого, ухвалою від 28.09.10 р. відкрито адміністративне провадження у справі № 2а-1111/11/11/1111.
Виходячи з положень п.п. 5.2.4. Закону, при зверненні платника податків до суду з позовом, щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Згідно п.п. 5.6.2. Закону, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.
Виходячи з того, що сума податкового зобов’язання ТОВ «Атдант» не може вважатися узгодженою внаслідок подання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду, на момент прийняття оскаржуваної постанови взагалі були відсутні підстави для порушення кримінальної справи та кваліфікації дій посадових осіб скаржника за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст.212 та ч.2 ст.366 КК України.
Насамперед, є неприпустимим порушення кримінальної справи без достатніх даних, що свідчать про наявні ознаки злочину з метою отримання таких даних в подальшому, під час розслідування справи.
Рішення про порушення кримінальної справи повинно ґрунтуватись на результатах повної, всебічної та об'єктивної перевірки обставин справи, без посилань на ті чи інші обставини, які за своїм характером є припущеннями.
Таким чином, посадовими особами Відділу розслідування кримінальних справ Слідчого відділу податкової міліції ДПІ в АР Крим, при порушенні кримінальної справи щодо навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та внесенню посадовими особами ТОВ «Атлант» завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів є нічим не підтвердженим припущенням.
Відповідно до змісту ст. 98 КПК України постанова про порушення кримінальної справи повинна виноситися тільки за наявності законних підстав.
З огляду на відсутність достатніх приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи № 22222222222. можливо зробити висновок, що зазначена постанова про порушення кримінальної справи винесена всупереч порядку, передбаченому ст. 98 КПК України, внаслідок чого має бути скасована.
Завданням кримінального судочинства згідно ст.2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів.
Виходячи з положень ст. 110 КПК України, дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду.
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи, щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.
Згідно положень ст.2367 КПК України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.
Згідно п.п.8.1.1.Статуту ТОВ «Атлант» Генеральний директор, без довіреності діє від імені Товариства, що згідно п.п. 9.1. Статуту є вищим керівним органом підприємства, представляє його у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами, відповідає за дані бухгалтерського обліку та звітності.
Виходячи з того, що постанова про порушення кримінальної справи №22222222222 винесена в супереч вимог закону, а скаржник є посадовою особою відповідальною за дані бухгалтерського обліку та звітності підприємства, скарга до суду подана належною особою в розумінні положень ст. 2367 КПК України.
У звязку з тим, що оскаржувана постанова порушує мої законні права та інтереси, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України:
Скасувати постанову про порушення кримінальної справи № 22222222222 від 02.10.2010 р. відносно навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та внесенню посадовими особами ТОВ «Атлант» завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 та ч.2 ст. 366 КК України, а провадження по кримінальній справі №11008020003 22222222222 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 6 КПК України.
Додатки:
Постанова про призначення документальної перевірки ТОВ «Атлант».
Ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.09.2010 р. по справі № 2а-1111/11/11/1111.
Копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» від 19.04.2010 р.
Копія наказу про призначення І.І. Іванова генеральним директором ТОВ «Атлант».
Генеральний директор
ТОВ «Атлант» І.І. Іванов
#1 ANTIRAID
ANTIRAIDАктивный участник
Главные администраторы 5552 сообщений04053, м. Київ, вул. Артема, 73,
т/ф 486-65-18
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012р. у справі №2а-6500/12/2670
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012 року у справі №2а-6500/12/2670 за адміністративним позовом Кредитної спілки «Добросвіт» до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Державної виконавчої служби України, позовні вимоги було задоволено частково, визнано незаконним і нечинним підпункт 4.5.9 пункту 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
У відповідності до ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Вважаємо, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси апелянта з огляду на наступне.
Зміст визнаного незаконним і нечинним підпункту 4.5.9 пункту 4.5. зазначеної вище Інструкції в тому, що « у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону ».
На даний час у провадженні _________________ районного суду __________ перебуває справа №__________ за позовом __________________, яка діє в інтересах малолітнього ___________________, до Кифоренка В’ячеслава Вікторовича, Приватного підприємства «Нива – В.Ш.», за участі третіх осіб Відділу державної виконавчої служби ____________________ районного управління юстиції у м. __________ та Служби у справах дітей ____________ районної в м. _________ державної адміністрації про визнання прилюдних торгів недійсними.
У позовній заяві позивач _______________ просить визнати недійсними прилюдні торги з продажу квартири, що знаходиться за адресою м. ________________________, саме з тієї підстави, що квартира була реалізована без урахування того, що право користування нею мала малолітня дитина, тому обов’язковою умовою її продажу було отримання дозволу органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону, однак цього дозволу не було отримано.
Таким чином, результат розгляду справи №2а-6500/12/2670 може вплинути на рішення ______________ районного суду м. ____________ у справі за позовом ______________ про визнання торгів недійсними, тому відповідно до ст. 185 КАС України вона має право оскаржити в апеляційному порядку постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012р. у справі №2а-6500/12/2670 в частині визнання незаконним і нечинним підпункту 4.5.9 пункту 4.5. Інструкції.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Оскільки апелянт ________________ не брала участь у справі, вона не знала про винесене рішення та не мала можливості вчасно його оскаржити. Про оскаржуване рішення апелянту стало відомо лише 05.09.2012 року з Єдиного реєстру судових рішень, у якому це рішення опубліковане.
За таких обставин, просимо суд поновити строк на подання даної апеляційної скарги.
Апелянт з висновками, викладеними судом у оскаржуваній постанові не погоджується, вважає, що при прийнятті рішення суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, надав поверховий аналіз норм матеріального права, не застосувавши при цьому норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, наслідком чого стало винесення судом висновків, які не узгоджуються з нормами чинного законодавства та невірне вирішення справи по суті.
Вважаємо, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012р. у справі №2а-6500/12/2670 повинна бути скасована, а у задоволенні позовних вимог – відмовлено з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав . установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з принципом 4 Декларації прав дитини « ребенок должен пользоваться благами социального обеспечения. Ему должно принадлежать право на здоровый рост и развитие с этой целью специальные уход и охрана должны быть обеспечены как ему, так и его матери, включая дородовый и послеродовый уход. Ребенку должно принадлежать право на надлежащее питание, жилище, развлечения и медицинское обслуживание ».
Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Ч. 3 ст. 17 цього ж закону передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Ч. 2 ст. 18 вказаного закону передбачає, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем .
Ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень . Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ,передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини .
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитись звужено .
У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. З Конвенції «Про права дитини» повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини . У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Суди неодноразово зауважували, що одним із правочинів, який не може вчинятись без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням . Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.
З системного аналізу викладених норм є очевидним, що батьки та будь-які інші суб’єкти правовідносин, в т.ч. і державні органи повинні управляти майном та майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.
Таким чином, у випадку проживання дитини у житловому приміщенні, яке передано на реалізацію у межах виконавчого провадження, необхідно попередньо отримати дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону і без якого реалізація цього приміщення є незаконним.
Отже, підпункт 4.5.9 пункту 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 не суперечить законодавству, а навпаки – узгоджується з його нормами.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що при розгляді даної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва заперечення відповідача та третьої особи на позов ґрунтувалися лише на Конституції України, Сімейному кодексі України та статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», яка передбачає право дитини на проживання у якісних санітарно-гігієнічних та побутових умовах.
Проте, суд, забезпечуючи всебічний та об’єктивний розгляд справи, як того вимагають ч. 2 статті 123 та ч. 3 статті 159 КАС України, повинен був дослідити та проаналізувати всі норми чинного законодавства, які регулюють порушене позивачем питання та надати вірний юридичний висновок по суті спору.
Однак, в порушення зазначених статей, судом першої інстанції взагалі проігноровано норми Конвенції «Про права дитини», Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
З огляду на вищевикладені обставини, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012р. у справі №2а-6500/12/2670 не можна вважати такою, що відповідає вимогам законності і обґрунтованості, тому вона підлягає скасуванню в частині визнання незаконним і нечинним підпункту 4.5.9 пункту 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень.
За вимогами ч. 4 ст. 187 КАС України в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Апелянт бажає брати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Просимо надсилати усі повістки та повідомлення на адресу __________________________
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 185, 186, 187, 198, 202 КАС України, -
1. Поновити строк на подання апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
2. Повідомити позивача про дату та час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
3. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012р. у справі №2а-6500/12/2670 в частині визнання незаконним і нечинним підпункту 4.5.9 пункту 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802. Прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012р. у справі №2а-6500/12/2670 залишити без змін.
1) Копія позовної заяви від 02 липня 2012 року про визнання прилюдних торгів недійсними
2) Копія ухвали _______________ районного суду м. ___________ про відкриття провадження по справі №____________
3) Копія довідки форми №3 від _______________ року
4) Оригінал квитанції про сплату судового збору
5) Копія довіреності на представництво інтересів в суді
6) Копії апеляційної скарги з додатками для сторін спору.
У виконання вимог ч. 1 ст. 186 КАС України, одночасно із поданням скарги надіслано копію апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Жалоба
на постановление об отказе в возбуждении уголовного дела
(Число, месяц, год) я обратился в [наименование органа] с заявлением о возбуждении уголовного дела по факту [вписать нужное] .
(Число, месяц, год) [указать должностное лицо, вынесшее постановление] вынесено постановление об отказе в возбуждении уголовного дела.
Основанием для отказа в возбуждении уголовного дела послужило [подробно указать причины, послужившие отказом в возбуждении уголовного дела]
Указанное постановление об отказе в возбуждении уголовного дела считаю незаконным и необоснованным, подлежащим отмене по следующим основаниям: [вписать нужное] .
На основании изложенного и руководствуясь ст. ст. 19, 123, 124 УПК РФ,
прошу:
Постановление от [число, месяц, год] об отказе в возбуждении уголовного дела, вынесенное [указать должностное лицо]. отменить и возбудить по факту [вписать нужное] уголовное дело по статье [значение] УК РФ.
Главная » Обжалование решений действий таможенных органов. Порядок обжалования
23 мая 2015 года
Нелегитимный Государственный Совет Крыма принял закон о выборах своих депутатов, которые. Вся новость
Проводим ликвидации ООО, которое не ведет деятельности Общество с. Вся новость
Учет общего трудового стажаКак учитывается общий трудовой стаж, согласно пункту 9 статьи 30 № 173-ФЗ, имеющийся и полный до 01.01.2002 года. Вся новость
Обжалование решений действий таможенных органов. Порядок обжалования
Таможенные споры представляют собой одну из самых сложных категорий споров, ведь во время операций импорта/экспорта товаров споры с таможенными и контролирующими органами являются обыденным явлением. Судебная практика показывает, что представители таможенных органов зачастую совершают огромное количество ошибок при осуществлении таможенного контроля, что делает оспаривание их действий или бездействий эффективным методом защиты ваших законных прав и интересов.
Если Вы имеете проблемы с таможенными органами по классификации, определению таможенной стоимости (таможенных тарифов) или страны происхождения импортируемых/экспортируемых товаров, либо в случае нарушения таможенных правил, наши специалисты окажут Вам профессиональную юридическую помощь в обжаловании решений таможенных органов и представительства в суде.
Кроме того, наши юристы оперативно помогут клиентам в оценке рисков и преимуществ обжалования фактов наложения пени, штрафов, конфискации и принудительной продажи груза таможенными, контролирующими органами.
Вам придется обратиться к адвокату или в любую юридическую фирму, которая специализируется и является специалистом по таможенным спорам (нарпимер КОЛАРЕС).
Вам могут понадобиться следующие услуги:
Обжалование решения таможни об изменение кода импортируемого товара
Участились случаи классификации таможней ввозимых в Украину лекарственных средств в качестве БАДов. Это приводит к необходимости уплачивать пошлину в размере 8%. Насколько правомерны действия таможни? Что делать в таких случаях импортерам?
Для начала проанализируем, что по этому поводу говорит действующее законодательство и сами таможенники.
Статьей 313 Таможенного кодекса Украины установлено, что таможенные органы классифицируют товары, т.е. относят товары к классификационным группам, указанным в Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности (УКТВЭД). Решение таможенных органов относительно классификации товаров для таможенных целей является обязательными для предприятий и граждан.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 12.12.2002г. N 1863 утвержден Порядок ведения Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности. В пункте 4 данного Порядка определено, что Гостаможслужба определяет процедуру и устанавливает форму решения о классификации товаров в УКТВЭД.
Пунктом 1 Порядка работы отдела номенклатуры и классификации товаров региональной таможни (ВНКТ), отдела контроля таможенной стоимости и номенклатуры таможни (ВКМВН), утвержденного приказом Государственной таможенной службы Украины от 7.08.2007 г. N 667 (далее - Порядок) определено, что решение об определении кода товара принимается ВНКТ (ВКМВН) на основании установленных характеристик товара, которые являются определяющими для классификации товара в соответствии с требованиями УКТВЭД.
Решение об определении кода товара оформляется по установленной форме, доводится до подразделения и является обязательным для выполнения при таможенном оформлении товара (пункт 11 Порядка).
Гостаможслужба своим письмом от 18.09.2008г. N 29/1-11/6756-ЕП разъяснила начальникам региональных таможен порядок принятия решения об определении кода товаров в соответствие с УКТВЭД.
Однако, несмотря на то, что решения таможни (ВНКТ/ВКМВН) о классификации товаров в УКТВЭД являются обязательными для предприятий и граждан, такие решения могут быть обжалованы.
В соответствие с пунктом 16 Порядка, ВНКТ/(ВКМВН) имеет право отменить принятое им решение, если:
- решение принято с нарушением требований УКТВЭД
- решение было принято на основании неполной или недостоверной информации
- внесены изменения в нормативно-правовые акты, которые регулируют вопросы классификации товаров.
Кроме того, таможенный орган высшего уровня имеет право отменить решение об определении кода товара, принятое подчиненным ему органом или принятое уполномоченным лицом ВНКТ/(ВКМВН) если:
- решение было принято на основе неполной или недостоверной информации
- решение было принято с нарушением требований УКТВЭД.
Кроме того, Гостаможслужба своим письмом от 30.08.2006 г. N 21/1-1484 разъяснила, что помимо возможности отмены ВНКТ/(ВКМВН) принятого им решение, субъекты ВЭД имеют возможность обжаловать действия таможенных органов относительно определения кода товаров в соответствие с УКТВЭД в судебном порядке.
Принимая во внимание вышеизложенное, в случае присвоение таможней неправильного кода ввозимым препаратам для импортера возможен следующий алгоритм действий:
1. Обжаловать решение начальнику таможни (региональной таможни, которая приняла решение) и в Государственную таможенную службу Украины. Перспективы позитивного решения вопроса мы расцениваем как сомнительные, однако упускать этот шанс все же не стоит. При этом, такое обжалование не влияет на возможность одновременного обжалования решения в судебном порядке.
2. Товар растамаживается по коду, определенному таможней, уплачивается пошлина.
3. Подается иск в административный суд с требованиями:
a. Признать недействительным решение таможни
b. Обязать таможню осуществлять таможенное оформление товара за правильным кодом УКТВЭД
c. Взыскать с таможни сумму переплаты пошлины.
С учетом сложившейся практики, возможно выделить следующие факторы, влияющие на решение вопроса относительно обжалования решения таможни:
1. Экспертиза.
Вопрос позитивной экспертизы (относительно классификации товара по УКТВЭД) является ключевым для вынесения судебного решения в пользу истца. Для убедительности, есть прецеденты, когда истцы делали несколько экспертиз: судебно-товароведческую экспертизу в институте судебных экспертиз и экспертизу ТПП Украины (следует отметить, что судебную экспертизу назначает суд по ходатайству истца).
2. Суд.
Административные суды сейчас перегружены, посему при подаче иска в конце сентября первое судебное заседание, по нашим оценкам, произойдет не ранее ноября - декабря. Учитывая существующую динамику и необходимость экспертизы, принятие решения в первой инстанции займет не менее 3-4 месяцев. Ориентировочное количество судебных заседаний в первой инстанции - 4.
2. Истец.
Каждое решение таможни необходимо обжаловать отдельно. Истцом выступает соответствующий импортер (дистрибьютор). При этом следует отметить, что судебное решение в деле по конкретному решению таможни не есть 100% гарантией, что поставка аналогичного товара другим дистрибьютором пройдет без вопросов (поскольку решение принимается по иску конкретного лица и только его касается). Однако, это будет серьезным аргументом для доказывания правильности кода ввозимого препарата любым иным импортером.
3. Взыскание.
Вопрос взыскания средств переплаты с таможни весьма непрост. В дело привлекается государственное казначейство. Списание средств со счетов государственного казначейства - процесс, скажем так, не быстрый.
Для примера приводим некоторые судебные решения из практики обжалования решений органов Гостаможслужбы:
1. Постановление Окружного административного суда г. Киева № 9/627 от 28.07.2009г.
2. Постановление Верховного Суда Украины N 08/55 от 5.02.2008г.
3. Постановление Верховного Суда Украины N 08/123 от 10.06.2008г.
4. Постановление Верховного Суда Украины дело N 21-1121во06 от 14.08.2007г.
Обжалование действий таможенной службы России
Если нарушение допущено работниками таможенной службы России, то Вам необходимо ознакомиться с выдержками из Федерального Закона О таможенном регулировании в Российской Федерации от 27 ноября 2010 года N 311-ФЗ, который вступил в действие с 29 ноября 2010 г. Хотя без юриста из России будет обойтись трудно, какие-то основы Вы будете знать заранее:
Глава 3. Обжалование решений, действий (бездействия) таможенных органов и их должностных лиц
Статья 36. Право на обжалование
1. Любое лицо вправе обжаловать решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица, если таким решением, действием (бездействием), по мнению этого лица, нарушены его права, свободы или законные интересы, ему созданы препятствия к их реализации либо незаконно возложена на него какая-либо обязанность. 2. Отказ лица от права на обжалование решения, действия (бездействия) таможенного органа или его должностного лица недействителен.
Статья 37. Порядок обжалования
1. Порядок подачи, рассмотрения и разрешения направляемых в таможенные органы жалоб на решения, действия (бездействие) таможенных органов или их должностных лиц в области таможенного дела определяется настоящей главой. Порядок, определенный настоящей главой, не применяется в случае обжалования постановлений таможенных органов или их должностных лиц по делам об административных правонарушениях, а также иных решений, действий (бездействия) таможенных органов или их должностных лиц, в отношении которых предусмотрен специальный порядок обжалования. 2. Решения, действия (бездействие) таможенных органов или их должностных лиц могут быть обжалованы в таможенные органы и (или) в суд, арбитражный суд. Подача жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица в таможенные органы не исключает возможности одновременной или последующей подачи жалобы аналогичного содержания в суд, арбитражный суд. Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица, поданная в таможенные органы и в суд, арбитражный суд, рассматривается судом, арбитражным судом. 3. Порядок подачи, рассмотрения и разрешения жалоб, направляемых в суды и арбитражные суды, определяется законодательством Российской Федерации о гражданском судопроизводстве и законодательством Российской Федерации о судопроизводстве в арбитражных судах.
Статья 38. Порядок подачи жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица
1. Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица подается в вышестоящий таможенный орган. Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица может быть подана как непосредственно в вышестоящий таможенный орган, так и через таможенный орган, решение, действие (бездействие) которого или должностного лица которого обжалуется. 2. Таможенный орган, на решение, действие (бездействие) которого или должностного лица которого подана жалоба, направляет ее в вышестоящий таможенный орган вместе с подтверждающими материалами не позднее пяти рабочих дней со дня ее поступления. В случаях, когда таможенный орган, получивший жалобу на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица, не правомочен ее рассматривать, он обязан направить ее не позднее пяти рабочих дней в таможенный орган, который должен ее рассматривать в соответствии с настоящей статьей, с уведомлением об этом в письменной форме лица, подавшего жалобу. 3. Жалоба на решение, действие (бездействие) федерального органа исполнительной власти, уполномоченного в области таможенного дела, подается в этот орган.
Статья 39. Полномочия лиц при обжаловании решений, действий (бездействия) таможенного органа или его должностного лица. Участие представителей при обжаловании решений, действий (бездействия) таможенного органа или его должностного лица
1. Организации участвуют в обжаловании решений, действий (бездействия) таможенного органа или его должностного лица через свои органы, действующие в соответствии с гражданским законодательством Российской Федерации. 2. В защиту прав и законных интересов недееспособных или не полностью дееспособных граждан при обжаловании решений, действий (бездействия) таможенного органа или его должностного лица выступают их законные представители - родители, усыновители, опекуны или попечители, которые могут поручить совершать действия по обжалованию другому избранному ими представителю. 3. От имени ликвидируемой организации при обжаловании решений, действий (бездействия) таможенного органа или его должностного лица выступает уполномоченный представитель ликвидационной комиссии. 4. Представителями граждан, в том числе индивидуальных предпринимателей, и организаций при обжаловании решений, действий (бездействия) таможенного органа или его должностного лица могут выступать адвокаты и иные оказывающие юридическую помощь лица. 5. Полномочия руководителей организаций, действующих от имени организаций в пределах полномочий, предусмотренных федеральным законом, иным нормативным правовым актом или учредительными документами, подтверждаются документами, удостоверяющими их служебное положение, а также учредительными и иными документами. Полномочия законных представителей подтверждаются документами, удостоверяющими их статус и полномочия. Полномочия адвоката удостоверяются в соответствии с федеральным законом. Полномочия других представителей должны быть определены в доверенности, выданной и оформленной в соответствии с частью 6 настоящей статьи, а в случаях, предусмотренных международным договором Российской Федерации или федеральным законом, - в ином документе. 6. Доверенность от имени организации должна быть подписана ее руководителем или иным уполномоченным на это ее учредительными документами лицом и скреплена печатью организации. Доверенность от имени гражданина может быть удостоверена нотариально или в ином установленном федеральным законом порядке. Доверенность от имени индивидуального предпринимателя должна быть им подписана и скреплена его печатью или может быть удостоверена нотариально или в ином установленном федеральным законом порядке. 7. Представитель вправе совершать от имени представляемого им лица все действия, предусмотренные настоящей главой, включая подачу и подписание жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица, если иное не предусмотрено в доверенности или ином документе. При подаче жалобы в таможенные органы доверенность должна содержать право на обжалование решений, действий (бездействия) в области таможенного дела.
Статья 40. Сроки подачи жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица может быть подана в течение трех месяцев: 1) со дня, когда лицу стало известно или должно было стать известно о нарушении его прав, свобод или законных интересов, создании препятствий к их реализации либо о незаконном возложении на него какой-либо обязанности 2) со дня истечения срока для принятия таможенным органом или его должностным лицом решения или совершения действия, установленного актом таможенного законодательства Таможенного союза, актом законодательства Российской Федерации о таможенном деле либо иным правовым актом Российской Федерации в области таможенного дела.
Статья 41. Восстановление срока для обжалования решения, действия (бездействия) таможенного органа или его должностного лица 1. В случае пропуска по уважительным причинам срока для обжалования этот срок по заявлению лица, обратившегося с жалобой на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица (далее - заявитель), восстанавливается таможенным органом, правомочным рассматривать эту жалобу. 2. Восстановление пропущенного срока для обжалования выражается в фактическом принятии к рассмотрению жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица.
Статья 42. Форма и содержание жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица
1. Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица подается в письменной форме и должна быть подписана лицом, чьи права, по его мнению, нарушены, или его представителем собственноручно. В случае, если жалоба подается представителем, к жалобе должны быть приложены документы, подтверждающие его полномочия. Использование аналогов собственноручной подписи для подписания жалобы не допускается. 2. Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица должна содержать: 1) наименование таможенного органа или должность, фамилию, имя и отчество его должностного лица (если они известны), решение, действие (бездействие) которых обжалуются 2) фамилию, имя, отчество (при его наличии) или наименование лица, подающего жалобу, его место жительства или место нахождения 3) существо обжалуемых решения, действия (бездействия). 3. Заявитель может не представлять документы и сведения, которыми подтверждаются обстоятельства, указанные в этой жалобе. Если представление таких документов и сведений имеет существенное значение для рассмотрения указанной жалобы и эти документы отсутствуют в таможенном органе, решение, действие (бездействие) которого или должностного лица которого обжалуются, таможенный орган, рассматривающий указанную жалобу, вправе запросить их у заявителя. В этом случае срок рассмотрения жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица приостанавливается до представления лицом запрошенных таможенным органом документов и сведений, но не более чем на три месяца со дня направления данного запроса. В случае непредставления лицом запрошенных таможенным органом документов и сведений решение по указанной жалобе принимается без учета доводов, в подтверждение которых не были представлены документы и сведения.
Статья 43. Последствия подачи жалобы на решение, действие таможенного органа или его должностного лица
1. Подача жалобы на решение, действие таможенного органа или его должностного лица не приостанавливает исполнения обжалуемых решения, действия. 2. При наличии достаточных оснований полагать, что обжалуемые решение, действие не соответствуют таможенному законодательству Таможенного союза и законодательству Российской Федерации о таможенном деле, а также в случае, если неприостановление исполнения решения, действия может иметь необратимый характер либо может повлечь причинение значительного ущерба заявителю, таможенный орган, рассматривающий жалобу, вправе полностью или частично приостановить исполнение обжалуемых решений, действия до принятия решения по существу жалобы.
Статья 44. Основания для отказа в рассмотрении жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица по существу
1. Таможенный орган отказывает в рассмотрении жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица по существу в следующих случаях: 1) если не соблюдены установленные сроки обжалования и лицо не обратилось с заявлением о восстановлении пропущенного срока для обжалования либо заявление о восстановлении пропущенного срока для обжалования отклонено 2) если не соблюдены требования, установленные частями 1 и 2 статьи 42 настоящего Федерального закона 3) если лицо уже обратилось с жалобой аналогичного содержания в суд и такая жалоба принята судом, арбитражным судом к рассмотрению либо по ней вынесено решение 4) если предметом указанной жалобы являются решение, действие (бездействие) органа, не являющегося таможенным органом, или должностного лица органа, не являющегося таможенным органом 5) если жалоба подана лицом, полномочия которого не подтверждены в порядке, установленном статьей 39 настоящего Федерального закона 6) если жалоба подана лицом, права, свободы или законные интересы которого обжалуемым решением, действием (бездействием) не были затронуты 7) если предметом жалобы является акт (документ) таможенного органа или его должностного лица, не являющийся решением в области таможенного дела 8) если имеется решение, принятое в соответствии со статьей 48 настоящего Федерального закона этим же таможенным органом в отношении того же заявителя и о том же предмете жалобы 9) если отсутствует предмет обжалования, то есть факт принятия решения таможенным органом либо совершения им действия (бездействия) не подтвердился. 2. Решение об отказе в рассмотрении жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица по существу должно быть принято не позднее пяти рабочих дней со дня поступления указанной жалобы, если иное не предусмотрено настоящим Федеральным законом. 3. В случаях, предусмотренных пунктами 3, 8 и 9 части 1 настоящей статьи, решение об отказе в рассмотрении жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица по существу должно быть принято не позднее пяти рабочих дней со дня получения таможенным органом, рассматривающим эту жалобу, определения суда, арбитражного суда о принятии жалобы аналогичного содержания к рассмотрению либо судебного решения или иных документов, свидетельствующих о наличии оснований, препятствующих рассмотрению жалобы. 4. Решение таможенного органа об отказе в рассмотрении жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица по существу может быть обжаловано в вышестоящий таможенный орган или в суд, арбитражный суд.
Статья 45. Отзыв жалобы на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица
1. Лицо, обратившееся с жалобой на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица, может отозвать ее в любой момент до принятия решения по жалобе. 2. Повторная жалоба по тому же поводу может быть подана в пределах сроков, установленных статьей 40 настоящего Федерального закона.
Статья 46. Таможенный орган, рассматривающий жалобу на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица
1. Жалоба на решение, действие (бездействие) таможенного органа или его должностного лица рассматривается вышестоящим таможенным органом. 2. От имени вышестоящего таможенного органа решение по жалобе принимает начальник этого таможенного органа или должностное лицо таможенного органа, им уполномоченное. При этом рассмотрение жалобы на решение, действие (бездействие) федерального органа исполнительной власти, уполномоченного в области таможенного дела, или его должностного лица не может производиться должностным лицом, принявшим обжалуемое решение, совершившим обжалуемое действие (бездействие), или нижестоящим по отношению к нему должностным лицом.
Источники:
, , ,
Следующие:
- Образец жалобы на постановление видеофиксации
- Образец жалобы на протокол об административном правонарушении
27 декабря 2024 года